Негативність і медитація

Часто ми боремося з напливом негативних почуттів і бурхливих емоцій. Ми гадаємо, що медитація може допомогти нам позбутися цих відчуттів, але насправді шлях медитації допомагає нам пізнати їх краще і трансформувати.

Пробудження відбувається саме в тих ситуаціях, коли ми відчуваємо дискомфорт. Відкритість до дискомфорту й неспокою є підставою для перетворення так званих негативних емоцій. Ми так чи інакше хочемо позбутися незручних для нас почуттів, виправдовуючи або знищуючи їх. А насправді це те саме, що виплеснути воду разом із дитиною.

Згідно з Ученням Шамбали та буддизму, наші мудрість і збентеження настільки переплетені, що немає сенсу просто відкидати щось. Намагаючись позбутися негативності, вириваючи її з корінням і відкладаючи до кошика з позначкою «погане», ми також викидаємо й нашу мудрість. Адже все в нас є творчою енергією, особливо сильні емоції, що сповнені життєвої сили.

Наша негативність не є чимось неправильним. Проблема полягає в тому, що ми її ніколи не бачимо, ніколи не шануємо, ніколи не заглядаємо в саме її серце. Ми не відчуваємо смаку нашої негативності, її запаху. Ми не пізнаємо її.

Натомість ми завжди намагаємося позбутися негативності, вдаряючи когось по обличчю, зводячи на когось наклеп, караючи себе чи пригнічуючи наші почуття. Між цим пригніченням й імпульсивними діями є щось мудре, глибинне та позачасове. Коли ми просто намагаємося позбутися негативних відчуттів, ми не уявляємо собі, що вони є нашою мудрістю. Їхнє перетворення трапляється, коли ми готові перебувати в цих почуттях, відпускати слова, відпускати судження. Ми не повинні приймати остаточне рішення. Ми можемо жити з дисонуючою нотою — не обов’язково натискати наступну клавішу, щоб завершити цю мелодію.

Досить цікаво, що ця подорож перетворення є величезною радістю. Ми зазвичай шукаємо радості в неправильних місцях, уникаючи переживання цілісності людського буття. Ми прагнемо щастя, вірячи, що життя в усій його повноті для нас неприйнятне й небажане. Нам здається, що треба щось змінити в собі.

Проте необумовлена радість приходить завдяки розумності, яка дозволяє нам із величезною правдивістю, поєднаною із надзвичайною добротою та м’якістю, чітко бачити, що ми робимо. Це поєднання чесності, ясного бачення і доброти є сутністю майтрі — необумовленої дружби із собою.

Це процес постійного входження на невідому територію. Ти стаєш готовим ступити на незвідану землю власного буття. І тоді ти усвідомлюєш, що ця дивовижна пригода не тільки приводить тебе до самого себе, але й відкриває тобі весь всесвіт.

Ти можеш піти у невідоме, тільки якщо подружився із собою.